Надзвичайний стан закінчився, між деякими країнами ЄС зникають обмеження на поїздки, життя повертається у норму. Можна підбити загальні підсумки, що відбувалось і як ми це прожили.

Карантин застав мене на новій роботі (реціпціоніст у готелі), де я встиг відпрацювати тільки 1 місяць. Коли ж оголосили про закриття готелів я почав хвилюватися за своє робоче місце, тому що я очікував, що для економії коштів мій роботодавець використає своє право на розірвання трудових відносин без пояснення причин.

Через декілька днів після оголошення надзвичайного стану і закриття готелів роботодавець зв’язався зі мною та запевнив, що я буду отримувати зарплату, але всього 60% від моєї зарплати, як це передбачено чинним трудовим законодавством Чехії. Я й цьому був радий.

Через декілька днів уряд Чехії вийшов зі своїм планом соціальної допомоги громадянам і підприємцям на час надзвичайного стану через пандемію коронавірусу. За цією програмою уряд компенсовував роботодавцю на час надзвичайного стану 80% моєї зарплати. На щастя інші 20% мені доплачував роботодавець, а також половину місячної премії.

Мій фінансовий стан після карантину

Доходи стали менші, тому що я втратив підробіток в іншому готелі, де теж працював рецепціоністом. Це було доволі приємне доповнення до зарплати.

Певну частку своїх накопичень витратив на товари, які мені фактично до пандемії були не потрібні, але дома було нудно, тому довелось придбати ігрову консоль та великий телевізор (фактично не потрібна річна).

Як змінились мої політичні погляди

До пандемії я був противником податків і сприймав їх як спосіб чиновникам заснути руку великого брата у кишені людей.
Пандемія показала, що платити податки є сенс. Я на власні очі побачив як держава допомагала мені особисто у час кризи, як миттєво були закуплені медикаменти та засоби особистого захисту для медиків. Виявляється уряд у кризові моменти може приймати ефективні рішення та ефективно їх впроваджувати.
Дякувати богу, Чехія зібрані податки витрачає на безкоштовну вищу освіту, а відповідно населення більш освічений та розуміє чому потрібно виконувати карантинні обмеження.
Після карантину я навіть готовий платити трохи більше податків, щоб Чехія ще швидше розвивалась.

Позитивні сторони мого карантину

Наша сім’я переїхала у квартиру в історичній частині міста, а як відомо, центр Праги вже декілька десятиліть був окупований туристичним бізнесом. Більшість квартир здавались туристам за високими цінами, відповідно місцеві мешканці не могли собі дозволити платити таку високу місячну оренду.

Коли ціна оренди стала більш адекватною та відповідати чеським реаліям, то не тільки наша родина, а багато й інших сімей моїх знайомих повернули собі своє місто. Місцеві просто, як ті звірятка, що під час карантину, за відсутності людей, почали повертатись у свої природні місця проживання.

Друга річ – це те як впали ціни у ресторанах і кафе в тій самій історичній частині міста. У деяких ресторанах пиво яке раніше коштувало 120 крон тепер коштує 60 крон. Та ж сама ситуація зі стравами – ціни рухнули.

Насправді, коли це вже фактично історія, то можу сказати, що я був радий карантину, тому що буквально в останні тижні перед карантином я був виснаженим від двох робіт та від відчуття ніби я нічого не встигаю. Карантин дав мені можливість зменшити напругу та сповільнити ритм життя. Наприклад, згадуючи до карантинні часи можу сказати, що я їв похапцем і на ходу, а нормально їсти я навчився тільки під час карантину. Процедура поїдання перетворилася на певний ритуал, який триває декілька годин – починається з піци, а закінчується… ніколи не було можливо вгадати чим закінчиться цей ритуал.

P.S. Звичайно ця стаття неймовірно вузький та суб’єктивний погляд на ситуацію. Я маю знайомих, які втратили роботу через коронавірус. Інша трагічна ситуація – моя двоюрідна сестра, яке мешкає в Україні не змогла потрапити на вступні екзамени у Празі.